/Files/images/Рисунок11.jpg Володимир Павлович Настенко пропрацював у Солгутівській школі 34 роки. За всі роки роботи не було жодної педагогічної проблеми, яку б він не розв’язав, жодного учня, до якого він не знайшов підходу. Майже одразу він увійшов в шкільний ритм, полюбив гамір на перервах і дитячі допитливі очі на уроках. Завдяки його досконалим знанням з географії учні кожного уроку здійснювали заочні подорожі навколо світу.
Володимир Павлович народився 14жовтня 1924 року в с. Соломія. Закінчив 7 класів у місцевій школі, а потім навчався у школі в м. Гайворон. Мрій у нього було багато, але почалася війна. Закінчивши курси бухгалтерів, працював бухгалтером у спецкар’єрі. Після звільнення території району від ворогів, був призваний до лав Радянської Армії. Служив солдат на передовій, лагодив лінії зв’язку. Війну закінчив за кордоном. Брав участь у Японській війні. Розпочинає педагогічну роботу у Котовській школі учителем праці, а в 1952 році перейшов працювати в Солгутівську школу. На своєму життєвому шляху зустрічає Ніну Радіонівну, теж учительку за фахом. У 1955 році вони одружуються. Доля подарувала їм двоє дітей: сина – Валерія та доньку – Людмилу. Закінчивши заочно Одеський університет ім.. Мечнікова, факультет географії, працює в школі учителем географії. 6 січня 1961 року його призначено директором Солгутівської школи. Школа працювала у дві зміни. При ньому закінчено будівництво школи, примітивний спортзал, побудована столова, стрілковий тир, погріб з кладовими. Його вміння, терпіння, нерви – це школа, яка почала працювати у 1981 році.
Його уроки – це завжди заряд гарного настрою, бажання вчитися далі, завжди вислухає, підтримає, підкаже, допоможе, пробуджуючи в учнів відповідальність, старанність, бажання до знань. До його уроків хочеться підготуватись найкраще. Користувався повагою у освітян. Неодноразово обирався головою районного методоб’єднання керівників шкіл. Працював разом з Бучацькою Ганною Яківною, заслуженою вчителькою України. Нагороджений орденом Леніна, виховав заслужену вчительку України Гончарук Лідію Миколаївну.
Мудрий, далекоглядний, самовідданий, терплячий, лагідний і суворий – все це про Настенка В.П. Був вимогливий до себе, до учнів, до працівників школи. Ніколи він не порушував свого слова, пообіцяв – виконав. Про це знали всі, тому і вірили йому. Він привчав до порядку, до дисципліни перш за все учительський колектив, який завжди в усьому повинен бути прикладом для учнів. З учнями був суворим, водночас веселим, жартівливим, любив дітей і дуже багато для них зробив. Кожного року Володимир Павлович організовував поїздки – екскурсії до міст героїв Радянського Союзу для учнів, котрі були старанні в навчанні. Це Сталінград, Севастополь, Одеса, Київ, Москва, Брест, Ленінград. Остання поїдка була в Карпати. Учні побували в Яремчі, Ворохті. Володимир Павлович був великим хазяїном у школі. Його око бачило найменші негаразди. Дуже не любив неохайності, тому школа, двір завжди були в зразковому порядку, а учні ідеально виглядали в шкільній формі. Робочий день учнів починався із зарядки. Скільки років працював Володимир Павлович директором школи, стільки років і не порушувалася ця традиція. Талановитий учитель, директор, психолог і хороший методист. Він завжди допомагав молодим вчителям, відвідував уроки, позакласні заходи. Дуже цікаво будував їх аналіз: спочатку говорив про те, що вдавалося вчителеві, а потім будував урок, як би він його провів, не випускаючи з уваги найдрібніше, наприклад, як і де саме стояти вчителеві. Саме стояти, а не сидіти. Мовників вчив ніколи не писати в робочому зошиті питальних речень( наприклад: «Ти як пишеш?»). Казав, що учні можуть і відповісти. Таких нюансів багато, найменші дрібнички він бачив, відчував. На всі запитання мав відповіді, хоч за спеціальністю був учителем географії, а добре знав інші предмети. Під його керівництвом працювати було нелегко. Він багато давав, але багато і вимагав. Вчителі спокою не мали, всі працювали з повною віддачею. Завжди заохочував до творчості, цікавився роботою комсомольської та піонерської організацій, підтримував ініціативу. Коли в країні народилися ігри «Зірниця», «Орля», він запропонував шкільний хор, який постійно працював з року в рік, одягнений у військову форму. Шкільний хор був чудовим, завжди звучав у 2, 3, 4 голоси. Коли появлявся на сцені, всі чудувалися дисциплінованістю, елегантністю, артистичністю співців.
Завжди школа тримала тісний зв'язок з місцевим колгоспом «Росія». Учні, здебільшого старшокласники, очищали кукурудзу від лушпиння, цукровий буряк від листя та землі.
Володимир Павлович запалював багаття жаги пізнань, віддавав дітям свої знання, чистоту свого серця, своєї душі, сіяв в людські душі зерна знань і найкращих людських якостей. Він дійсно був вчителем – вчителів.
Кiлькiсть переглядiв: 741

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.